Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!
Пфф, ай молодец. Чирикнул в закладки местные сальцы, взял там таких круглых таблеток, что аж гыча пошла в круговорот. И вот, стою на блошином рынке, у этого даркнета волшебной возможности, тусуюся со своей гоп-тусой и от наркоты такая галлюша, что аж космические коты начинают мне мяукать.
Когда ко мне подползает мент, шугняк охватывает меня, а глаза мои уже такие косолапые от этих таблеток, что мент со своим авторитетом меня уже не пугает. Через кусты пытаюсь удирать от него, гаду.
Только вот, чем дальше я гоняюсь, тем больше поймать на приход я начинаю понимать, что это все ерунда. Это все какая-то пустышка, а я ведь тоже пустышка, если не могу без этого наркоты. Хоть и красиво вижу мир, но это все гримасы ограниченного сознания.
И тут я вспоминаю свою дедушку, который был таким мужиком, что без этого мусора и бытовой химии обходился. Он мне всегда говорил: "Пацан, не проваливайся в этот говноканал, найди свой путь и смотри в будущее". А я вместо этого находился на помойке, обгашенный и совсем бесполезный.
Словно спасительная таблетка, осознание проникает в меня. Я уже давно не могу смотреть на свое отражение в зеркале, потому что оно мне показывает лишь отбросы человечества.
Зная, что у меня еще есть дедушка, я решаюсь отыскать его, чтобы он помог мне разобраться со всем этим. И я узнаю, что он живет в небольшой деревне, вдали от городской суеты и наркотических искушений. Тащусь туда, как последний пакетик с героином.
И вот, я стою перед его домом, слегка подзабитый и понурый от осознания своего положения. Дверь открывает мой дедушка, смотрит на меня, как на последнего заблудшего ребенка. "Ну, что же, времени на разговор сейчас нет. Я чувствую, как кирпич падает мне на голову. Ночь пролетает медленно, а я не могу уснуть. Но в глубине моей души что-то живо, что-то, что хочет вырваться из этой бездны. Открывать двери и идти вперед, несмотря ни на что. Утро наступает. Я встаю и чувствую, что с меня слетела вся эта темная галлюша. Свежий воздух наполняет мои легкие, а солнце освещает дорогу вперед. Я иду к дедушке, с надеждой на лучшее будущее. Все было не так, как я себе представлял. Он говорил о том, что настоящая сила заключается в нахождении себя, в поиске своего пути. Он учил меня быть сильным и никогда не сдаваться. Решение было только в моих руках. И я понял. Вся эта галлюша - это всего лишь временное утеха, которая обрекает меня на бесконечные гонки за счастьем, которого никогда не достичь. И я знаю, что у меня есть поддержка моего дедушки и людей, которые верят в меня. Они помогут мне обрести свою настоящую сущность и идти по своей дороге.
